5-річчя визволення Лисичанська: як воювали і як святкували

Рівно п’ять років тому сили АТО звільнили місто Лисичанськ, яке у травні 2014-го опинилося під контролем проросійських бандформувань та стало основним опорним пунктом бойовиків у Лисичансько-Сєверодонецькій агломерації.

Про це пише “Новинарня”.

У середу, 24 липня, в місті відбулися святкові заходи, серед них – урочисте проходження військовослужбовців оперативно-тактичного угруповання “Північ”, прикордонників, нацгвардійців, зведеного оркестру та місцевих мешканців із національною символікою.

Хода тривала до центру міста, де найкращих військовослужбовців та представників інших структур нагородили державними відзнаками.

5-річчя визволення Лисичанська: як воювали і як святкували

Городяни поклали квіти й вінки до могил і меморіалів українських захисників, які загинули під час боїв за Лисичанськ.

Об’єднані сили організували для місцевих мешканців покази військової техніки ЗС України.

Містом прокотився автопробіг, у якому взяли участь понад 30 автомобілів з українськими прапорами.

Ввечері на центральній площі відбувся святковий концерт.

Як відомо, в липні 2014 року, після звільнення Рубіжного та Сєвєродонецька, підрозділи АТО провели масштабну загальновійськову операцію у Лисичанську. Батальйонно-тактичні групи 24-ї та 95-ї бригад Збройних сил України вийшли на західні околиці міста, знищивши укріплені позиції ворога. З півночі пішли в наступ воїни 51-ї бригади ЗСУ та рота батальйону “Донбас” Національної гвардії.

Як пише “Армія інформ”, 23 липня 2014-го бойовики батальйону “ЛНР” “Призрак” на чолі з Мозговим уже знали, що українці незабаром штурмуватимуть Лисичанськ. І хоча більша частина з них панічно втекла з міста, у ніч напередодні вирішального бою там іще залишались значні сили НЗФ. Вони готувалися до оборони й обстрілювали мікрорайони, сіючи паніку серед містян. Ширити панічні настрої їм вдавалося, бо перед тими обстрілами бойовики виганяли людей з бомбосховищ та підвалів на вулиці.

Взяли Лисичасньк силами трьох рот зі складу ЗСУ й маленького загону “Донбас” із Нацгвардії.

Ось як про це розповідає офіцер 24 мбр , який командував штурмовими підрозділами, Валерій Левченко:
“Ми з ротою Валерія Бондаренка (пізніше він загинув у бою) заходили в Лисичанськ за власним задумом, бо вже провели розвідку й орієнтувалися у тактичній обстановці. Нам ще надали придану другу роту батальйону “Донбас”, комроти позивний “Жак”. Організувавши взаємодію, о 10:45 ранку на штурм першою пішла моя рота із бійцями Жака. Вже за пів години на початку проспекту Леніна наші бойові дозори напоролися на засідки. На кілька годин ми зав’язли у важких міських боях”.

Під щільним мінометним, гранатометним та стрілецьким вогнем противника відбувалася безперервна евакуація поранених українців. Одначе наші підрозділи вперто просувалися уперед. За годину загинули кілька бійців штурмових загонів. У підрозділів Жака справи йшли ще гірше: їх притиснули снайперським вогнем та гранатометами.

Левченко перегрупував сили і змінив тактику. Його рота імітувала відступ, а рота Бондаренка (позивний “Місяць”) неочікувано для бойовиків “через голови відступаючих” стрімким кидком пішла вперед.

Хлопці Місяця розбили засідки й разом із ротою “Донбасу” взялися за зачистку центру міста.

О 20:30 над міськрадою Лисичанська замайорів Державний Прапор України.

Пізніше бійці зізнавалися: якби не той ривок уперед, Лисичанськ брали б ще довго і нудно.

5-річчя визволення Лисичанська: як воювали і як святкували

Бондаренко зі своїми бійцями і підлеглими Жака лишилися на ніч у Лисичанську, продовжуючи зачищати його від бойовиків. Рота Левченка розгортала на в’їзді в місто фільтраційні блоки. 25  ж липня з боями у передмістях до Лисичанська пробилася і 95-та десантна бригада.

Раніше повідомлялося, що у Силах спеціальних операцій ЗСУ на сто відсотків замінено снайперські гвинтівки радянського виробництва.

загрузка…