Дві поразки та півтори перемоги Путіна на Балканах

Зона російського впливу на Балканах за останні 3-5 років зменшилася в рази

Попри те, що візит Володимира Путіна до Белграда виглядав як тріумф, його змістовний контекст казав геть про інше, а саме про поразку російської політики на Балканах.

Ще якихось три роки тому у Москві «на повному серйозі» будували плани щодо створення Союзу нейтральних держав Південно-Східної Європи з Сербії, Чорногорії, Македонії, Боснії і Герцеговини. У Конституції країн, що мали увійти до цього об’єднання, мала бути закріплена ключова об’єднуюча фундаментальна норма – військовий нейтралітет. Окрім того, передбачалося проведення узгодженої зовнішньої політики, аж до спільних дипломатичних представництв за кордоном та створення спільної економічної платформи.

Зразком для майбутнього об’єднання був Рух неприєднання, розквіт якого випав на 60-80 роки минулого століття, і активним учасником якого була Югославія. Головним завданням утворення мало стати утримання всіх чотирьох західнобалканських країн від вступу до НАТО та Європейського союзу.

З боку Росії промоутером організації виступав заступник голови Державної думи РФ та заступник секретаря генради «Єдиної Росії» Сергій Железняк, з боку балканських держав – відверто проросійські політики.

Втім, далі декларацій справа не пішла.

Восени 2016 року провалився державний переворот в Чорногорії, в організації якого, за даними слідства, брали участь представники російських спецслужб.

Навесні 2017 року невдачею закінчилася спроба силового захоплення влади в Македонії, де прихильники минулої влади намагалися не допустити до керма держави орієнтованих на євроатлантичну інтеграцію політиків.

В Боснії і Герцеговині провалу у росіян не сталося – одним з трьох керівників країни, від сербів, на виборах 2018 року було обрано на 100% проросійського Мілорада Додіка. Але необхідність всі рішення ухвалювати консенсусом, разом із сербськими і хорватськими представниками у владі БіГ, не дає можливість РФ та їхнім «проксі» просувати суто свої ідеї на рівні всієї Боснії і Герцеговини.

З часу, що минув з 2016 року, коли проект Союзу нейтральних держав Південно-Східної Європи почав активно просуватися на Західних Балканах, ситуація в регіоні змінилася до невпізнанності.

5 червня 2017 року Чорногорія стала повноправним членом Північноатлантичного альянсу.


Підняття прапору Чорногорії в Штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. 5 червня 2017 р. Джерело glasamerike.net

Підняття прапору Чорногорії в Штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. 5 червня 2017 р. Джерело glasamerike.net

У червні 2018 року Греція і Македонія підписали угоду про зміну назви колишньої югославської республіки на Республіку Північна Македонія. Ці домовленості стали проривом у вирішенні майже тридцятирічної суперечки сусідніх країн та першим кроком до розблокування процесу вступу Македонії до НАТО та ЄС.

Македонія вже пройшла весь процес імплементації договору в національне законодавство. Ратифікував угоду із сусідньої державою грецький парламент. Епопея із перейменуванням та відкриттям шляху до євроатлантичної інтеграції колишньої югославської республіки, що тривала майже четверть століття, нарешті успішно завершується.

Навіть Боснія і Герцеговина стала ближче до НАТО та ЄС. БіГ у 2018 році відповіла на спеціальну офіційну анкету Євросоюзу, яка передує поданню заявки на членство. Наразі країна готується відправити до Брюсселя додаткові відповіді на питання, і навіть представники проросійських сил цей процес не блокують. Просування в бік Північноатлантичного альянсу, з одного боку, ще більш значні. Боснії і Герцеговині багато років тому було надано План дій щодо членства в НАТО. В минулому році Альянс затвердив щорічну національну програму для країни, що є вже суттєвим та конкретним кроком в напрямку отримання статусу кандидата на вступ до організації. Але, з іншого боку, сербські представники у владі БіГ, за відкритої підтримки Росії, роблять все, щоб не допустити приєднання країни до НАТО.