Справжні розкрадачі Київського бронетанкового заводу досі гуляють на свободі

Як відомо, 18 липня за поданням прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законі в у воєнній сфері ВО директора Київського бронетанкового заводу Леоніда Шоломицького було заарештовано за підозрою у використанні службового становища з метою одержання не правомірної вигоди, інформує ПІК. Мова йде про випадок із закупівлею заводом корпусів бронетранспортерів у нібито фіктивної фірми.

Справа розвивалася таким чином. Шоломицький, як відомо очолив підприємство 16 травня. Відомо, що він одразу перекрив кілька незаконних оборудок попередників, які були призначені за часів Януковича і сумлінно розкрадали підприємство. Випадок із виведенням бюджетних коштів багато вважає підставою, спрямованою на усунення Шоломицького.

Оскільки традиційний виробник корпусів бронетранспортерів – Лозівський ливарно-ковальський завод підняв ціни ледь не вдвічі, велися переговори з іншими профільними підприємствами в Маріуполі та Миколаєві. Вранці 24 червня фінансовий директор заводу Едуард Ільїн повідомив Шоломицькому, що він знайшов найкращий для придбання корпусів варіант: одеська фірма «Спецкомюг» . Але ця фірма серед виробників такої продукції не значилася, тому Шоломицький доручив уважно вивчити питання, перевірити фірму постачальника в Укроборонпромі та розробити угоду згідно якої оплату за контрактом буде здійснено за фактом постачання корпусів. А наступного дня дізнався, що Ільїн та виконувачка обов’язки головного бухгалтера Тетяна Лущай, в протиріч своїм посадовим інструкціям і без його на то згоди, перерахували кошти фірмі «Спецкомюг» 12 млн грн.  Після чого Ільїн зник – його начебто досі розшукують.

Читайте также: Эксперты из цивилизованных стран нашли вещественные доказательства участия России на Донбассе

Шоломицький  повідомив листом керівництво Служби безпеки України, в якому виклав усе, що сталося. Але всі шишки посипались саме на нього. Начебто з’ясувалося, що фірма «Спецкомюг» була фіктивною (ці обставини спростовуються наявністю судового спору за участі фірми «Спецкомюг» саме щодо цієї угоди),  а гроші зникли в невідомому напрямку.

Нині в справі є моменти достатньо дивні: при тому, що на всіх платіжних документах стоять електронні підписи Лущай, остання проходить по справі чомусь лише як свідок. Більш того, безпосередньо сам платіж було знову таки здійснено саме за участі Лущай та Ільїна при відсутності Шоломицького. Стосовно Шоломицького, він не отримував особисто файлів електронного підпису, та навіть не знав про їх існування, бо в супереч всім наявним інструкціям за нього це було здійснено третьою особою!  Здається, що комусь дуже вигідно мати пані Лущай саме в ролі свідка проти Шоломицького. При цьому довести непричетність останнього до вчинення злочину дуже просто. Система перерахунку коштів передбачає використання щонайменше двох електронних ключів до поточного рахунку підприємства, один з яких має бути задіяним до операції керівником підприємства, а другий – головним бухгалтером, або особами, котрі виконують їх обов’язки. В даному випадку може легко з’ясувати, хто в момент проведення операції з перерахування коштів використовував цей ключ або, принаймні, в якому місці він перебував чи з якого комп’ютера вводив пароль, не кажучи про те, були чи ні їм безпосередньо отримані ті самі файли електронних ключів, якими було ініційовано “перший підпис”.

Однак відповіді на ці та інші запитання прокуратура чомусь не шукає. А тим часом, мало того що за повідомленням поінформованих джерел,  Київський бронетанковий завод хронічно не справляється з державними замовленнями, а його майно знов розкрадається ударними темпами, так ще й під варту без жодних наявних доказів взято невинну людину, в той час, коли справжні виконавці і винуватці скоєного злочину замітають сліди знаходячись на свободі (пан Ільїн та пані Лущай) і це все всупереч ухвалі суду про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про здійснене правопушення (злочину) відносно пані Тетяни Лущай!